Федерація роботодавців ЖКГ України
Приїжджайте до нас
м. Київ, вул. Михайла
Коцюбинського 1, оф. 603
Федерація роботодавців ЖКГ України
Напишіть нам
adamovfrugkh@gmail.com
Федерація роботодавців ЖКГ України
Зателефонуйте нам
044 209 03 93
Тема економічної обґрунтованості комунальних тарифів

Биковець Вячеслав Михайлович

 

Генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих  підприємств України.


Перший заступник голови  громадської ради Державної регуляторної служби України.

 

 

Тема економічної обґрунтованості комунальних тарифів, зокрема, витрат на оплату праці, які враховуються в тарифах, є сьогодні дуже актуальною.

 

Зрозуміло, що економічне обґрунтування всіх витрат має здійснюватись на підставі державних та галузевих норм. При цьому галузеві норми, що регулюють оплату праці, встановлюються галузевими (міжгалузевими) угодами.

 

Галузь житлово-комунального господарства є першою, яка відійшла від стереотипів. Сьогодні  існує вже 3 різних галузевих угоди, а питання організації та оплати праці дійсно стали предметом соціального діалогу, як це і передбачено законодавством, а не прямого державного регулювання.

 

Тому майже у всіх фахівців органів влади та підприємств галузі є дуже багато запитань – зокрема, норми та гарантії яких галузевих (міжгалузевих) угод зобов’язані застосовувати органи влади для економічного обґрунтування витрат на оплату праці для врахування в комунальних тарифах, бюджетних дотаціях, при здійсненні контролю за дотриманням ліцензійних умов, стану організації та оплати праці тощо?

 

Органи влади при здійсненні своїх повноважень згідно ст. 19 Конституції України можуть діяти виключно у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Тобто, можуть спиратись лише ті норми, які визначені безпосередньо законодавчими актами або іншими документами, на застосування яких прямо вказує законодавство.

 

Галузеві угоди не є регуляторними актами, про що неодноразово повідомлялось Державною регуляторною службою України. Так, колективні угоди не реєструються в Міністерстві юстиції України, а відтак (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади), не містять жодних норм, які б мали міжвідомчий характер, тобто були б обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

 

Водночас, чинне законодавство вказує на обов’язковість застосування норм  галузевих  угод в колективних договорах суб’єктів господарювання, – а саме ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 Кодексу законів про працю України. Проте, законодавство про оплату праці не вказує прямо на конкретні угоди, тому при визначенні угод, які поширюються на суб’єктів господарювання,  потрібно керуватись ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди».

 

Відповідно до зазначених положень Закону України «Про колективні договори і угоди», галузеві угоди є обов’язковими для суб’єктів, які перебувають в сфері дії сторін, що уклали цю угоду.

 

Сфера дії сторін галузевих угод визначається спеціальними законами:

 

 

Згідно зазначених законів профспілки представляють в колективних переговорах своїх членів - громадян, фізичних осіб, найманих працівників; органи центральної виконавчої влади представляють державні підприємства, які перебувають в їх управлінні (діяльність всіх інших підприємств може регулюватись ними тільки на підставі регуляторних актів); сторона роботодавців представляє інтереси роботодавців (тобто юридичних осіб, суб’єктів господарювання).

 

Таким чином, що було підтверджено позицією Мінсоцполітики України (лист від 11.01.2018р. №545/0/2-18/24), дія галузевих угод поширюється тільки на підприємства (тобто на роботодавців), які входять до складу репрезентативної організації роботодавців, яка уклала або приєдналась до дії такої галузевої угоди.

 

Зважаючи на наведене, органи влади, які мають діяти виключно у спосіб передбачений законодавством, при здійсненні своїх повноважень можуть враховувати гарантії виключно тих угод, до складу сторони роботодавців яких належить таке підприємство.

 

Якщо роботодавець, в порядку передбаченому законодавством, не надавав повноважень на представництво його інтересів в угоді – у нього немає жодних законодавчих зобов’язань дотримуватись її норм та гарантій, він не підпадає під законодавчий контроль за їх дотриманням, а відтак, без жодних наслідків для себе, може на рівні підприємства переглядати умови оплати праці, допускати неправильне тлумачення галузевих нормативів тощо.

 

Врахування органами влади, зокрема, при формуванні тарифів, гарантій галузевих угод, які не поширюються на підприємство, означає необґрунтованість таких тарифів, 100% не відповідає державній регуляторній політиці, та може містити ознаки порушення законодавства, що вже неодноразово підтверджувалось контролюючими органами.

 

Якщо підприємство, надавач комунальних послуг, не є суб’єктом галузевого соціального діалогу та не приєдналось до зобов’язань дотримання галузевих норм при організації своєї діяльності, у споживачів немає жодних гарантій обґрунтованості тарифів, за якими вони сплачують за послуги, та гарантій отримання послуг належної якості. Тому, це, перш за все, завдання органів влади контролювати наскільки відповідальні підприємства допускаються на їх ринок та контролювати реальну обґрунтованість витрат, які закладаються до тарифів.

 

Приєднання роботодавців до галузевого соціального діалогу передбачає набуття ними прав та обов’язків пов’язаних із виконанням галузевих норм та гарантій при організації своєї діяльності, та є свідченням відповідального ставлення по відношенню до найманих працівників, громади, держави.